В Україну і світ прийшла криза.

Пандемія нового вірусу лише підсилила чергову кризу глобального капіталізму та висвітлила соціальну несправедливість збудованого ним світу.

Криза – це нерівність та втрата свобод, банкрутства підприємств та масові звільнення, війни та екологічні катастрофи, втрата перспектив та зубожіння більшості громадян задля збагачення купки олігархів.

Сьогодні перед нами постають історичні питання: у якій країні ми хочемо жити? Чи відповідає її поточний стан мріям, прагненням та потребам громадян України?

Чому зміна влади в черговий раз не продукує системних змін? Змінюються назви вулиць та прапори влади, та не змінюється можновладець – завжди багатій, що живе в зовсім іншій реальності, ніж більшість українців. Чи це шлях свободи та незалежності? Чи це шлях, спроможний реалістично вести до кращого стану соціально-економічних умов, узгоджених суспільних інститутів, миру, економічно- та екологічно-стійкої виробничої моделі? Чи це шлях, яким ми хочемо, щоб рухалось українське суспільство?

Неспроможність олігархічної влади діяти в інтересах українського народу вимагає від нас свідомого руху на побудову соціально орієнтованої України – справедливої та рівноправної для кожного громадянина.

Сьогодні ми маємо шанс замість суспільства експлуатації, нерівності та наживи, створити суспільство людяності, взаємодопомоги, співпраці, рівності та свободи.

Як діє і буде діяти олігархічна українська влада:

Так, як і завжди – не в інтересах українського народу, а лише в інтересах заможної меншості, з готовністю продати все й кому завгодно.

Влада відкрила ринок землі. Це прискорює деградацію українського села та перехід землі від народу до великого національного та іноземного капіталів, які ніколи і ніде не були зацікавлені у розвитку поневолених колоніальних країн та країв – лише у своєму збагаченні.

Влада продовжує "медичну реформу". Комерціалізація системи охорони здоров’я позбавить українців конституційного права на безоплатну медичну допомогу й унеможливить її отримання для значної кількості людей. Останнє диспропорційно вдарить по вже давно й довго вразливих прошарках зубожілого населення.

Влада скорочує бюджет на науку та освіту. Це позбавляє громадян можливості безкоштовно отримати вищу освіту, знищує наукові інститути, сприяє масовому від’їзду за кордон дослідників та викладачів. Це обкрадає наш інтелектуальний фонд, все населення; послаблює науковий, економічний та загально-суспільний потенціал країни; відбирає його в майбутніх поколінь.

Влада продовжує стосунки з міжнародними кредиторами, зокрема, МВФ. Вона прагне виконати усі їх ультимативні вимоги – продаж землі, тотальну приватизацію, підвищення тарифів. Але гроші, які можливо, будуть за це отримані, розкрадуть та витратять на обслуговування боргів. Кредити не вирішать жодної серйозної проблеми країни, а навпаки - загонять далі у боргову залежність. Із нас знову роблять кріпаків. Економічні кайдани невидимі – проте міцніші.

Влада нищить українську промисловість. Це спричиняє подальший економічний спад, зубожіння людей та втрату залишків науково-технічного потенціалу, що позбавляє перспектив майбутні покоління громадян України. І перетворює країну творців супутників та літаків на резервуар дешевої робочої сили для Європи та Росії, а промисловий потенціал розмінює на сировинний додаток до міжнародних виробничих ланцюгів. Мільйони громадян України приречені залишати домівки та збирати чужий урожай на чужій землі.

Влада олігархату використовує війну та розбрат між українцями, керуючись принципом “поділяй та володарюй”. Замість захисту національних інтересів, ринкові еліти розпалюють націоналістичну ненависть, щоб за допомогою насильства і страху захищати свої гаманці.

Україна потребує не “ринкових”, а соціальних реформ!

Працююча демократія та відновлення громадянських прав українців.

Встановлення механізму прямого народовладдя – виборів, на яких зможуть висуватися не лише багатії, а різноманіття громадян України, без грошових внесків та без права спонсоруватися великим бізнесом, з визначеним і виділеним державою бюджетом виборчих кампаній.

Саме громадяни України, а не міжнародні кредитори чи купка їх олігархічних наймитів, мають вирішувати на референдумах принципові для долі країни питання: можливість продажу української землі, стосунки з МВФ, вступ до ЄС та НАТО, засади миру та реінтеграції Донбасу й Криму.

Ефективна система демократичного управління державою починається із низових ініціатив. Необхідно забезпечити розвиток громадських організацій; перетворити політичні партії та об’єднання з інструментів впливу олігархічних кланів на виразників інтересів громадян і спільнот; забезпечити представництво трудящих у органах влади, захистити профспілковий рух від зазіхань ринкових еліт.

Перезавантаження системи влади в працюючу, а не декларативну демократію, реформа судової та правоохоронної систем стануть одним із потужних засобів подолання корупції.

Встановлення миру та перегляд військового бюджету.

Завершення війни та реінтеграція непідконтрольних територій Донбасу на основі імплементації комплексу Мінських угод. Відновлення миру дасть змогу значною мірою покрити потреби медицини та інші соціальні видатки за рахунок скорочення величезного воєнного бюджету, видатків на інші силові та правоохоронні органи, утримання державного апарату.

Припинення політики розколу України: ідеологічних заборон, політичних переслідувань, пошуків «зрадників» і «ворогів народу», «декомунізації», ескалації мовного питання, втручання держави у релігійну сферу та навпаки.

Україні потрібні не танки та гвинтівки, а школи, лікарні, культурні установи та наукові інститути!

Встановлення прогресивного оподаткування, що дозволить системно, а не на засадах “благодійності”, розподіляти ресурси на соціальні й медичні потреби громадян України.

Розбудова соціальної держави. Потрібно забезпечити реальне рівноправ’я жінок, захист соціальних прав пенсіонерів та молоді. Пріоритетом мають бути безкоштовна і доступна освіта та медицина, якісне та доступне житло. Ні комерціалізації здоров’я! Життя, добробут та всебічний розвиток людини не можуть бути товаром.

Культурне життя має бути обов'язковою складовою нової України. Це - не розкіш, а необхідність, що має бути закладена в серці економічної моделі. Збагачення повсякденного досвіду лікує соціальні хвороби, робить суспільство більш освіченим, терпимим, безпечнішим, живучим і квітучим.

Необхідно припинити медичну та земельну «реформи».

Націоналізувати стратегічні підприємства та галузі промисловості.

Встановити контроль за цінами на критичні товари та послуги.

Стимулювати колективні форми виробництва,управління та власності.

Перехід на професійну контрактну армію замість примусової військової повинності.

Основною цінністю України має стати людина, її життя, здоров’я, освіта, самореалізація та навколишнє середовище.

Перегляд відносин з міжнародними кредиторами, зокрема МВФ. Зменшення боргового тягаря або дефолт – не кінець економіки, а інструмент, скориставшись яким є можливість побудувати нову прогресивну систему, а не економіку країни «третього світу» – ринку збуту та сировинного додатка з дешевою робочою силою.

Відмова від виконання політичних, соціальних та економічних вимог зовнішніх кредиторів необхідна для встановлення реальної незалежності України.

Компенсація заробітної плати звільнених і відправлених у неоплачувані відпустки на час карантину працівників, збільшення соціальних видатків з найприбутковіших економічних одиниць, які мають стати внутрішніми інвестиціями. Це дозволить стимулювати українську економіку та уникнути соціальної кризи.

Усі громадяни, що мають роботу, повинні отримувати зарплату не меншу, ніж реальний прожитковий мінімум відповідно до цін населених пунктів, де виконується робота або де проживає робітник.

Усі громадяни, що не мають заробітної плати з будь-яких причин, мають отримувати фінансову підтримку не меншу за реальний прожитковий мінімум з надбавкою на утриманців.

Свобода та плюралізм думок є принциповою умовою розвитку України. Необхідно припинити цензуру у ЗМІ та цькування будь-яких меншин, громад та осіб; гарантувати свободу слова, свободу зібрань, свободу асоціацій – для всіх громадян України.

Наразі, українські ЗМІ належать олігархам, або існують на гроші закордонних урядів, політичних чи фінансових інституцій – і стають інструментами політики поневолення. Громадяни України заслуговують справді незалежних медіа.

Модернізація і відновлення промисловості. Олігархія розікрала та зруйнувала тисячі підприємств. За виведені з української промисловості капітали було придбано дорогі автівки та яхти, збудовано вілли на середземноморському узбережжі, розкішні палаци, наповнені золотими унітазами та батонами. Деіндустріалізація призвела до того, що сьогодні ми – найбідніша й одна з найвідсталіших країн Європи.

Україні потрібна сучасна “зелена” промисловість, яка не ґвалтує ані людей, ані планету. Розвиток машинобудування має поєднуватися як зі сприянням розвитку високотехнологічній IT-індустрії, так і з розвитком екологічної інфраструктури. Міське планування має віддавати пріоритет розбудові суспільного простору – замість тотальної забудови та парканів приватних володінь.

Від цього залежать добробут кожного громадянина, і майбутнє наших нащадків: що ми залишимо їм у спадок – розвалену ринковою жадібністю країну боргового ярма, отруйного повітря та рабських перспектив під чоботом у пана? Чи квітучу модерну державу людини, що мріє та творить свою долю?

Україні потрібно відмовитись від нав’язаного капіталістичного шляху!

Для соціальних реформ потрібна нова та сучасна ліва політична сила, яка буде відстоювати інтереси українських громадян на засадах робітничої демократії - народовладдя.

Закликаємо громадян України, а також профспілки, громадські організації та ініціативи, політичні партії та активістів, які прагнуть соціальних змін, до об’єднання зусиль з метою побудови нового соціального руху та здійснення глибинних суспільно-політичні перетворень, які життєво необхідні Україні в цей важкий, але вирішальний час.

ЄДНАЙМОСЯ ЗА НЕЗАЛЕЖНУ СОЦІАЛЬНУ УКРАЇНУ!

Закликаємо підтримувати, підписувати та поширювати заяву! Якщо ви підписали заяву та бажаєте обговорювати з однодумцями практичні кроки з боротьби за незалежну, демократичну та соціальну Україну, напишіть ініціаторам на цей е-мейл: ershtemai@riseup.net

ЗВЕРНЕННЯ УЖЕ ПІДТРИМАЛИ:

• Володимир Чемерис, правозахисник 
• Енріке Менендес, голова аналітичного центру Донбаський інститут регіональної політики
• Михайло Мінаков, філософ
• Юрій Самойлов, голова Конфедерації вільних профспілок Кривого Рогу
• Валентина Коробка, голова Вільної профспілки підприємців України
• Анатолій Ульянов, журналіст
• Анна Сарапіон, голова ініціативи територіальної громади Шевченківського району “Старт”
• Олег Ясинський, журналіст
• Дмитро Василець, журналіст
• Сергій Гузь, журналіст
• Володимир Іщенко, соціолог
• Євген Філіндаш, Київ
• Денис Левін, зварник
• Віталій Лукащук, доктор соціологічних наук, політемігрант
• Андрій Мовчан, політемігрант
• Андрій Шуляк, правозахисник
• Андрій Манчук, журналіст
• Ілля Богомолов, перший заступник Голови правління ГО «Інститут миру»
• Юрій Латиш, історик
• Григорій Глоба, журналіст
• Роман Губрієнко, журналіст
• Ілля Деревянко, програміст
• Богдан Дєдушкін, вчитель
• Олександр Матюшенко
• Марія Матюшенко
• Андрій Мирохович, вантажник
• Антон Печенкін, журналіст
• Олеся Орленко, Товариство друзів "Юманіте"
• Олег Шеленко, Асоціація "Кармелюк"
• Світлана Циберганова, перекладачка/діджитал маркетинг
• Костянтин Тулін, письменник
• Ярослав Пронюк
• Олександр Шепетуха
• Юлія Юрченко, політекономістка, Університет Грінвіч, ВБ
• Вячеслав Азаров, Одеса